Історія
Історія села Білоцерківці
За переказами місцевих старожилів село Білоцерківці заснувалось десь понад чотириста років тому, тобто приблизно на початку XVI століття. Оскільки офіційних даних або якихось речових доказів, археологічних пам'яток, а також літописних чи друкованих джерел у нас немає, то, звісно, точну дату заснування села встановити неможливо. Престарілі мешканці села, які народилися і постійно живуть в Білоцерківцях, твердять, що село засноване приблизно чотири чи чотири з половиною століття тому назад.
Першими поселенцями на терені нинішнього села були Дорошенко, Шокодько і трохи пізніше Митропан.Вони посіли на вільних землях, вибравши для хліборобства найкращі на їх погляд урочища, побудували з наявних, досить багатих лісових матеріалів, житла і пахали розлогі цілинні на той час землі. Поступово до них приєднувались інші селяни.
Спочатку хутір, а згодом село одержало таку назву тому, що засновники села переїхали з міста Біла Церква Київської губернії, розвідавши ще не заселені родючі землі. Звідси й назва - Білоцерківці.
Старожили розповідають,що з появою багатого феодала Почеки, розпочалася запекла класова боротьба між феодалами та селянами.
За переказами, незліченні багатства й земельні угіддя феодала Почеки згодом перейшли до рук другого земельного магната - Григорія Тернавського, який так само продовжував грабіжницьку, загарбницьку лінію свого попередника.
Граф Тернавський намагався цілком підкорити своїй владі і представників релігійного культу, щоб поширити свою владу і примусити всіх тремтіти перед ним.
В честь свого імені, він задумав побудувати церкву-храм святого Григорія. Але в селі була дерев'яна церква (на тому, приблизно, місці, де після Великої Жовтневої революції збудовано сільський клуб-будинок культури). Двох церков в одній парафії святійшим синодом не дозволялось. Отже, щоб збудувати нову церкву,треба було знести стару.
Граф Тернавський намагався переконати місцевого попа дати санкцію на знесення старої церкви, щоб збудувати нову цегляну на новому місці. Проте, піп маючи на увазі, що зменьшаться його доходи за той час, поки будуватиметься нова церква, категорично відмовився підтримати пропозицію Тернавського. Тоді граф Тернавський, у якого був винокурний завод і водяний млин, вирішив обійти попа таким чином: він наказав своєму кучеру поставити на горбу кілька бочок горілки і вина і поїхав по селу, не минаючи жодного селянського двору. Під'їде до двору і викликає хозяїна хати:
- Слухай, Іване, хочеш дарової горілки і вина?
- А чому ж, якщо ваша ласка...
- Так от: пий, скільки хочеш, а мені отут на папері черкни, що ти не проти того, щоб збудувати нову кам'яну церкву.
Селянинові що - хай буде й нова, підпис на папері поставить, а сам до кухля й панської діжки з горілкою. Так Тернавський об'їздив усе село, частуючи селян і збираючи їх підписи, зарубки, хрестики, що вони за те, щоб стару церкву знести, а нову кам'яну побудувати.Тернавському був потрібний документ, що він, мовляв, виконує бажання парафінян.
Дізнався про це піпі написав скаргу на Тернавського до самого митрополіта. Від митрополіта приїхали його посланці, але ж куди було попові проти графа?
Тоді Тернавський збудував цегельний завод. Палену цеглу передавали просто з заводу на горб, де будувалась церква. Так граф і збудував церкву на честь собі, церкву святого Григорія в 1848 р.
До Великої Жовтневої соціалістичної революції основна маса населення жила дуже бідно: люди виїжджали на заробітки у Крим, на бурякові плантації капіталістів-цукрозаводчиків. Для утримання сім'ї не вистачало землі у основної маси селян.
В економічному відношенні трудящі страшенно страждали і свого хліба у селян не вистачало до нового врожаю; молотили у куркулів "за коробку", але і це не рятувало від злиднів.
Білоцерківці стоять на висохлій річці Многа, яка колись була судноплавною.
Село має прекрасну природу, на численних схилах й горбах є велика кількість рослин і тварин, занесених до Червоної книги. На території села розташовані два штучні ставки: Долина та Моренцево. Є ліси: Великий ліс, Сироватчина, гаї, діброви.
Історія села Яцини
Зроду-звіку, з незапам'ятних часів, жили наші мужні, волелюбні предки в рідному, вкритому барвистим цвітінням краї. Чимало сурових буревіїв провихрилось над цим давно залюдненим куточком, де б'є глаголом кожен камінь старої твердини, де живим голосом промовляє до нас кожен курган, кожна прабатьківська могила.
Не одну сотню років мріяли люди цих земель про волю, про щасливе й світле життя. Отож зараз и з вами перегорнемо сторінки героїчної історії нашого села Яцини, попрямуємо давніми, призабутими дорогами, якими ходили наші прадіди і схилимо голови перед їх світлою пам'яттю.
За народними переказами назва "Яцини" походить від прізвища козака Яцина, який у далекі часи жив на цій території.
Ходив зі своїми козаками Яцин у походи проти татар та турків, визволяв із неволі полонених. У таких походах славнозвісний козак назбирав коштів і оселився зі своїми товаришами на березі річки Многи. Вони допомогали Запорізькій Січі боротися з ворогами України - виробляли у поселенні порох.
Козак Яцин, оселившись тут, побудував хутір, який з часом розбудувався і на честь господаря назвали село Яцини.
Селоя Яцини розташоване у мальовничій балці, на вкритих вербами та калиною берегах річки Многи за 25 км на північний схід від міста Пирятина Полтавської області. Чисельність населення на 1.04.2004 р. - 445 осіб.
Легенда про річку Многу. За розповідями старожилів села, річка Многа раніше була глибокою та повноводною. По ній плавали човнами і товили рибу, якої було дуже багато. (На старослов'янській мові "Многа" означає "багато"). Від цього і походить назва річки Многа. На Мнозі стояли і водяні млини ще в XIX, на початку XX століття, що свідчить про багатоводдя річки.
Про давність поселень людей на території сучасного села по берегах річки Многи свідчить і велика кількість дуже давніх кладовищ у селі, а також легенда про Іванову вербу:
"Колись, дуже давно, поселився на березі річки Многи молодий чоловік - Іван. Він був одним із засновників села. Любив Іван понад усе верби і калину, тому й посадив їх на берегах річки. Якось, одного разу, напали на село татари, почали палити хати, забирати людей у рабство. Люди ховалися хто де міг. Одна вродлива дівчина сховалась між густими зеленими вітами верби і таким чином врятувалась від татар. Цю вербу стали називати Івановою і долго берегли її".
Навесні 1648 року козацьке військо визволило Пирятинщину від польсько-шляхетського поневолення. На яцинівських землях поселились вільні козаки, які боронили село в роки Північної війни (1700-1721рр). Наприкінці листопаду 1708 р. до Пирятина підійшли шведські загони, але жоден швед не був у стінах міста. Їх розбили козаки під проводом старшини Леонтія Свічки далеко за межами Пирятина. Про події тих років свідчать шведські могили біля села Яцини. Після визволення села від шведів козаки займались мирною працею на своїх родючих землях. Вони сіяли хліб, коноплі, табак, льон, вирощували худобу, птицю, ловили рибу. Набули розвитку і такі ремесла: бондарство, ткацтво, шевство, кравецтво, шорництво, стельмацтво, гончарство, млинарство, ковальство. Яциняни виготовляли вжитковий дерев'яний посуд, пристрої для обробки конопель (терниці, гребні, гребінки, днища, веретена, мотовила, витушки, прядки, ткацькі верстати, цівки, човники і т.п.).
Із заснуванням козацького села Яцини тут була побудована церква, священики якої вчили козацьких дітей християнської етики, традиційних обрядів, Закону Божого та грамоти.
У 1906 році будується приміщення "Яцыновского начального народного училища" - земська (основна) школа, як її називають в селі до цього часу. У школі було 2 великі класні кімнати, перегороджені широкоми складними дверима, що дозволяло об'єднати їх в одну велику кімнату. Пізніше побудували майстерню. У 1987 році було добудовано їдальню, спортзали, класні кімнати, з'єднавши основну будівлю з майстернею.
У 1932-1933 рр., зі слів колишнього діловода Яцинівської школи, у селі померло понад 770 чоловік, більшість з яких - діти. 30 сімей повністю вимерли (по 7-9 чоловік).
За останні десятиліття минулого сторіччя у селі побудовано виробничі об'єкти, житло, бдинок культури, лазню, млин, дитячі ясла, адмінприміщення, медпункт, поштове відділення, прокладено шляхи з твердим покриттям, заасфальтовано вулиці, підведено природній газ та воду.
